Кожна компанія намагається розвиватися, об’єднувати зусилля з зарубіжними компаніями, укладаючи взаємовигідні договору. Крім того розвиток партнерства з зарубіжними фірмами продиктовано стрімкими темпами розвитку промисловості, інформаційних та передових технологій. Підписання договорів з іноземними партнерами завжди потребує точного, юридично правильно оформленого перекладу. Саме тому ринок надання послуг перекладу настільки переповнений.
Також хочемо вам порекомендувати Бюро переводов ЮСТ групп
Організації з надання послуг перекладу докладають всі зусилля для збереження своєї бездоганної репутації, відповідно надаючи послуги по вищому класу. Перевірена бюро перекладів має певний перелік послуг. Організація, яка може виконати роботу якісно, приймає на роботу кращих професіоналів і кваліфікованих фахівців. Таке бюро може взятися практично за будь-яку роботу: апостиль, термінові переклади складних юридичних текстів, нотаріальний переклад та ін. Дотримання конфіденційності комерційної інформації має бути головним девізом серйозного бюро перекладів. Звертаючись до бюро, кожен клієнт повинен бути впевнений в нерозголошенні інформації. Будь-яка послуга повинна мати якісний супровід, так як переклад та робота з текстами не є єдиною послугою організацій, що займаються перекладами, потрібно врахувати консультації, які стосуються технічної підтримки клієнтів. Тільки при відмінному супроводі послуги всі питання клієнта будуть дозволені, а робота виконана на найкращому якісному рівні. Звичайно, як і у всьому «дешево» — не значить якісно.
Бюро перекладів з відмінною репутацією , яка має кращих фахівців просто не зможе запропонувати мінімальну ціну. Якість завжди має власну вартість. Досить часто вимагається термінове виконання переказу, згідно з палаючими термінами договору, або терміновим виїздом за кордон. В даному випадку потрібно дуже ретельно підходити до вибору організації по переказах. Пам’ятайте, крім вищеописаних моментів, для отримання своєчасного та якісного результату, вам необхідно заздалегідь самостійно уточнити необхідний вид запевнення і всі вимоги, які пред’являються кінцевою інстанцією до документа. В нас багато крисної інформації на різні теми, рекомендую почитати на інші статьї, на нашому порталі а також незабудьте перейти на сайт з поссиляння, яке я поставив вище у тексті, там ви знайдете багато корсного. Сподіваюся, що моя замітка вам допомогла і ви знайшли тут корисну для вас інформацію а також відповили на свої питання.
Навіщо солдатів російської армії одягали в білі лосини
Для сучасної людини військова форма епохи Наполеонівських воєн виглядає дивно. Одяг був абсолютно нефункціональним. Білі рукавички, лосини і рейтузи, громіздкі шапки — як можна було в цьому воювати, запитуємо ми себе. Однак у людей того часу були дещо інші погляди на логіку військового обмундирування.
Естетика і муштра
Петро I прорубав вікно в Європу. Разом з багатьма іншими елементами європейського способу життя, він привіз в Росію з Заходу і новий підхід до військової підготовки. Нова форма стала лише частиною реформ по повній перековування російської армії. Досить архаїчні і на вигляд, і з точки зору організації стрільці були розпущені, а замість них почала створюватися регулярна армія. Разом з корисними нововведеннями Петро привіз з Європи ще одну вельми сумнівну з точки зору корисності цінність: тепер воїни повинні були не тільки добре воювати, але і добре виглядати. До війни стали ставитися не тільки як до способу вирішення конфліктів між країнами, але і в якомусь роді видовища.
У XVIII-XIX століттях було абсолютно природним справою розподіляти солдатів за родами військ виходячи з якостей зовнішності, що сьогодні здається досконалої дикістю, якщо мова не йде про президентському полку. Природно, набагато важливіше особи для солдата була форма. Вона повинна була бути не тільки чистою і зручною, але і красивою. Але якщо при Петрі потяг до красивого виду солдата більш-менш уживалося з бажанням зробити військову форму зручною і практичною, то при його нащадках Краса повністю перемогла утилітаризм.
У другій половині XVIII століття в армійську форму просочилося поняття «мода». Тому в армії були і білі рукавички, і складні зачіски-коси, в які вплеталась дріт, і треуголки, а пізніше — султани на гренадерских киверах, білі панталони і інші не дуже пристосовані для польових військових дій, але зате радують око імператорів і імператриць речі.
Безумовним лідером у військовому мистецтві і «законодавцем мод» у військовій справі тоді була Пруссія. Весь світ дорівнював на Армії Вільгельма I і Фрідріха II. Саме ці два імператори і звели більше, ніж на 100 років муштру у військах в ранг культу. З огляду на Пруссію і всеєвропейську моду, в імператорських російських військах теж стали займатися муштрою. Згадаймо Павла I, для якого одним з головних насолод було дивитися на струнко марширують, красивих гвардійців. Саме при ньому культ «солдата-красеня», результатом якого була жахливо незручна форма, досяг свого апогею. Солдат цілими днями ганяли по плацу, змушуючи відточувати кожен крок, кожен рух до механічної точності. І, як не дивно, саме завдяки муштрі в російській армії з’явилися вузькі штани. У них складніше зігнути коліна, тому солдат марширує, не згинаючи ногу.
Тактика
Так тривало приблизно до середини XIX століття. При Олександрі II військова форма стає куди більш функціональною. Громіздкі шапки, дуже вузькі штани і мундири, і інші незручні в бойових умовах речі в більшості своїй йдуть у сферу парадної форми. У свої права вступає військовий утилітаризм, який ставить на чільне місце зручність солдата і дешевизну виробництва. Чому зміна трапилася саме в цей час? Пояснення — в логіці розвитку вогнепальної зброї і пов’язаної з ним військової тактики і стратегії. В 1840-е роки в європейських арміях з’являються гвинтівки — абсолютно новий тип вогнепальної зброї. Якщо крем’яні гладкоствольні рушниці часів наполеонівських воєн мали прицільну дальність близько 100 метрів, то прицільна дальність російських гвинтівок часів Кримської війни вже наближається до кілометра. До того ж, дуже сильно збільшується скорострільність. Якщо піхотні рушниці початку XIX століття могли дозволити солдату 1-2 постріли в хвилину, то гвинтівки 1860-х — вже 7-8.
Така якісна зміна принципово вплинула і на тактику ведення бою. Полководці кінця XVIII ст. та наполеонівських війн просто вибудовували свої загони навпаки суперника і давали один або кілька залпів, а потім вели солдатів в штикову атаку. Такий досить абсурдний з точки зору сучасної людини спосіб вести війну обумовлений саме характеристиками вогнепальної зброї того часу: з нього можна потрапити по ворогу, який стоїть прямо перед тобою на невеликій відстані. Тому ніхто і не думав про маскувальний аспект військової форми: в таких умовах ведення війни ніхто ні від кого не ховався, так як це просто не мало ніякого сенсу.
І якщо перефразувати відому приказку, раз від ворога ніяк не сховатися, раз гинути, то в красивих білих штанях!
Природно, з виникненням і широким впровадженням гвинтівок така логіка ведення війни стала людожерською. Тепер у непримітній, синьою або сірій формі з’явився якийсь сенс, адже тепер вона реально могла врятувати солдату життя і дати йому тактичну перевагу в бою. Слідом за такими масштабними змінами в самому образі війни, змінилися і принципи освіти. Муштра збереглася як спосіб психологічного виховання, але перестала бути головною дисципліною, якій навчався солдат.
